Заходи з нагоди відзначення 100-річчя Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки

На виконання листа Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.11.2021 №01-15/2549 « Про проведення заходів, приурочених до 100-річчя Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки» з метою виховання патріотизму та підвищення інтересу до історії України  в учнівської молоді 13 грудня вчителька історії Чинадіївського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Мигович Ольга Іванівна провела бесіду з учнями 10-Б класу щодо 100-річчя Другого Зимового походу армії УНР. У ході заходу використала матеріали, підготовлені Інститутом національної пам'яті.

Ольга Іванівна розповіла учням, що у листопаді–грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки – останньої спроби збройним шляхом повернути втрачену державність. Водночас Україна вшановуватиме вояків Армії УНР, розстріляних біля містечка Базар.

Другий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні–грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність. Українська повстанча армія – так називалася армія, що здійснила похід трьома групами (Подільською, Південною та Волинською) під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.

Під час рейду більшовики захопили в полон частину Волинської групи та розстріляли під Базаром 361 її вояка. Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями в часи революції. Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став заключним акордом Української революції 1917–1921 років.

Другий Зимовий похід став героїчною сторінкою історії українського державотворення. Він не приніс очікуваних результатів – підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося. Але відвага і самопожертва учасників рейду є взірцем виконання обов’язку перед народом і державою. Другий Зимовий похід не виконав свого завдання через низку внутрішніх і зовнішніх чинників. Несприятливими були зовнішньополітичні обставини, зокрема, невиконання Польщею обіцянки надати широку підтримку повстанському центрові. Польська допомога в зброї та фінансах виявилася недостатньою. Передусім через те, що її руки були зв’язані Ризьким мирним договором і внутрішньою політичною ситуацією в самій Польщі.

Також істотно вплинули внутрішні чинники – через запровадження непу й оголошення амністії більшовиками селяни відійшли від масового повстанського руху, приток добровольців до партизанських лав під час Другого Зимового походу був дуже слабким. Тоді як Червона армія мала суттєву перевагу в живій силі та кількості озброєння. Через недостатню протидію більшовицьким агентурно-оперативним спецзаходам і порушення правил конспірації з боку повстанців чекісти змогли проникнути в центри координації і таким чином викрити плани ППШ, ліквідувати ЦУПКОМ і десятки інших організацій. Похід вважається заключним акордом Української революції 1917–1921 років – останньою звитяжною спробою відвоювати самостійність України зі зброєю в руках. Подальші покоління борців за незалежність у ХХ столітті він надихав на організацію підпільної боротьби проти окупантів, засвідчив тривалість національних змагань за незалежність.

14 грудня учитель історії Бурч Ярослав Васильович провів конференцію з учнями 11-А та 11-Б класів «Гарячий акорд», приурочену 100-річчю Другого Зимового походу. Учасники конференції довели,  що Друзий Зимовий похід став завершенням військової боротьби за українську державність у роки Української революції 1917-1920 рр., разом з тим продемонстрував високу жертовність його учасників, котрі віддали життя у збройній боротьбі. Другий Зимовий похід став героїчною сторінкою українського державотворення і є прикладом для наслідування. У конференції взяли участь учасники рою " Гайдамаки".

Учитель історії Бубряк Каріна Віталіївна з учнями 7-А класу провела виховний захід  «Трагедія під містом Базар». Сто років тому на півночі Житомирщини відбувалися драматичні і дуже трагічні події завершального етапу Української національної революції 1917-1921 років. Саме на Житомирщині завершився майже п’ятирічний період боротьби за відновлення української державності. Як відомо, ця спроба виявилася невдалою, але недаремною. Проте події, що сталися у селищі Базар суворої і холодної осені 1921 року, мають особливий, навіть сакральний зміст, хоча досі сприймаються лише як трагічний фініш учасників Другого Зимового походу Армії УНР.

Насправді, то був останній подих організованого збройного спротиву новій тоталітарній системі, яка довгі 70 років міцно тримала своїми кігтями понівечене тіло українського народу. Це прекрасно розуміли організатори та безпосередні керівники листопадового рейду по території вже Радянської України, бо після трагедії під Базаром спроби збройного повалення комуністичного режиму в Україні більше не було. Якщо, звичайно, не рахувати десятиліття боротьби УПА в ході Другої світової війни та у перші післявоєнні роки. 

Більш детальну інформацію можна отримати за покликання    ТУТ