Написання  ХІХ радіодиктанту національної єдності

8 листопада учні 9, 10 класів, учитель інформатики Мовчан В.В., учитель української мови та літератури Дзямко Ж.В.разом з багатьма  мешканцями України й інших країн світу приєдналися до написання  ХІХ радіодиктанту національногої єдності, який  склав і читав Олександр Авраменко. Ми мали змогу перевірити свої знання за новою редакцією правопису. Спробуйте і ВИ зі своїми рідними, колегами. Ось текст.

ФОТО

Від бересту – до "цифри"

Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу. Цей епізод, увічнений у мармурі, – красномовне свідчення того, що люди здавна прагнули зберегти інформацію для своїх нащадків. 

Колись історію свого життя наші пращури писали на камені, глині, бересті, потім – на папері, а ще пізніше світ завоювали машинні носії інформації: циліндри Едісона, грамофонні платівки, магнітні стрічки й диски. До речі, прообраз сучасного диска понад пів століття тому розробив В’ячеслав Петров – аспірант Київського інституту кібернетики. 

Нині ж – ера цифрових технологій, що допомагають миттєво надсилати листи за тисячі кілометрів, а через вебкамеру бачитися й спілкуватися з рідними наживо. Власне, цей винахід дає змогу Українському радіо передавати сигнал в різні куточки планети, гуртуючи нас навколо диктанту в День української писемности та мови.

Хоч оцифровування й полегшує нам спілкування, проте живе слово має свою чарівну силу. Справді, дохристиянські пісні "На Івана, на Купала", "Ой весно, весно, днем красна" й тисячі інших дійшли до нас не в глині, бересті чи "цифрі", а через живе слово, що передавали наші предки з уст в уста, єднаючи нас в українську родину.