Афганістан – мій біль, моя пам´ять

У Чинадіївську ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали працівники Чинадіївського Будинку культури.

Ти – вічний біль Афганістан.

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матері, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Цими словами було розпочато годину пам’яті, присвячену 30-річниці виведення військ з Афганістану, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг в афганських ущелинах та вклонитися тим, хто прийшов з війни живим.

Ведучі заходу – Маринець Н.В – директор Будинку культури та Софілканич Н.В. – завідуача бібліотекою №1 розповіли про те, що молоді люди йшли до Афганістану не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати нове життя.

Хвилиною мовчання присутні  вшанували всіх, хто не прийшов з тієї страшної війни. 

На зустріч з учнями завітали свідки тих подій, учасники бойович подій, які були нагороджені Почесними грамоти.

Кохан Ф.Ю. розповів дітям про реалії, у яких він сам опинився.Він  розповів, що Афганістан — це 70% гірської місцевості. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, висока смертність, палюче сонце з самого ранку, спекотний вітер, пісок, що не дає дихати, і…завжди хочеться пити. У цьому страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнавали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність. За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг. Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинули. А як страшно, тому що не хочеться вмирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя…

 Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. І здається, навіки крейдяний пил і пісок залишився в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів. Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву… 

На годині-пам’яті прозвучали пісні у виконанні «Чинадіївки» та гумор від Гудочка В.Ю. Зачарувала своїм співом учениця 9-Б класу    Остап´юк Ярина. Здивував грою на саксофоні учень 9-Б класу Василинець Ілія. Виразно та щиро декламувала поезію учениця 6-Б класу Штефанська Яніна.

 О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Дорогі воїни-інтернаціоналісти, захисники, бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься Україна!

ФОТО