Тарас Шевченко

ПАМ’ЯТНИКИ КОБЗАРЕВІ У СВІТІ

Точної інформації про кількість пам'ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні - від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 - за кордоном - у 38-ми країнах.  Пам'ятники Кобзареві є всюди, де є українська діаспора: у Росії - 10 (і 20 меморіальних дощок), у Казахстані - 16, у США й Канаді - по 9, у Білорусії - 6, у Польщі - 5, у Молдові - 4, у Бразилії - 3, в Аргентині - 3, у Франції - 3. До 200-річчя від дня народження Кобзаря пам'ятник установили у ПАР (Африка). За масштабністю монументального увіковічнення Шевченко входить у чільну десятку серед таких постатей, як Олександр Пушкін, Папа Римський Іван Павло другий, Христофор Колумб, Жанна д'Арк і Симон Болівар. Вікіпедія: Пам'ятники Тарасові Шевченку  Вікіпедія: Пам'ятник Тарасові Шевченку (Київ)  Пам'ятник «Я пас ягнята за селом» (с. Шевченкове)  Тисячолітній дуб у селі Будище  Пам'ятник Тарасу Шевченкові в м. Орську (Росія)  Пам'ятник Тарасу Шевченкові в м. Алмати (Казахстан)  Пам'ятник Тарасу Шевченкові в м. Актау (Казахстан)  Пам'ятник Тарасу Шевченкові в м. Карабутак (Казахстан)  Пам'ятники Тарасу Григоровичу Шевченку в Україні та інших країнах світу Кожен пам'ятник Кобзареві має цікаву історію. У Львові пам'ятник Тарасові Шевченку встановлено в центрі міста - на проспекті Свободи. Висота постаті сягає 4,5 м. Доповненням до монумента стала 12-метрова бронзова плита «Хвиля Народного Відродження». Фігурні рельєфи на ній символічно зображують історію України від часів Київської Русі до початку XX ст. на передній стороні та історію України XX ст. - на зворотньому боці. У створенні «Хвилі Народного Відродження» брали участь не лише вітчизняні майстри, а й фахівці з Канади. Зібраних коштів не вистачало, тому українці з діаспори долучилися до проекту. Гроші на виготовлення фігури поета прибули з Аргентини. Відлиту скульптуру доставили кораблем до Гамбурга, а звідти перевезли до Львова. Пам'ятник освятили владики Православної, Греко-Католицької, Вірменської та Римо-Католицької церков. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося в першу річницю Незалежності України 24 серпня 1992 року. Цікавий пам'ятник Кобзареві встановлено в містечку Білий Бір, що на північному заході Польщі на узбережжі Балтійського моря. Українська станиця виникла тут унаслідок проведення акції «Вісла», коли весною-літом 1947 року сюди було депортовано близько 32 тисяч українців. Згодом тут почали виникати потужні осередки української освітньої й культурної діяльності, а у вересні 1958 року почала діяти перша в Польщі початкова школа з українською мовою навчання. У березні 1961 року, до 100-річчя від дня смерті поета, школа отримала ім'я Тараса Шевченка. Завдяки побудованому при школі гуртожиткові заклад став вогнищем рідномовної освіти для вже п'ятдесятитисячної на той час української громади балтійського Помор'я. На початку 1990-х років з'явилася можливість створити в Білому Борі український ліцей. Збудувати в 1978 році для шкільної молоді новий гуртожиток допомогла українська громада Польщі та українські діаспори Америки й Західної Європи. У 1990 році Україна ще не була самостійною, тож I-й Світовий форум українців, а також Форум молоді було проведено саме у приміщенні новозбудованого гуртожитку У 1991 році на висипаному перед гуртожитком кургані постав символічний знак присутності українців над Балтійським морем - пам'ятник Тарасові Шевченку. Автор монумента у формі козацького хреста - Анатолій Ігнащенко, виконав його в Києві різьбяр Василь Бородай. Нині біля білобірського пам'ятника Кобзареві відбуваються не лише шкільні урочистості, а й святкування знаменних дат українцями, що проживають у Польщі.  Пам'ятники Шевченку в Україні На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах. В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області. За кордоном найбільше пам’ятників встановлено у Росії – 30 (10 пам'ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США – 9 та Канаді – 9, а також у Білорусії (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін. Перший пам’ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 році до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт Шевченко (Казахстан) під керівництвом І.О. Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні. В Україні перший пам’ятник Шевченку (його погруддя) було встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році. Починаючи з 1911 року традиційне скульптурне зображення Т. Шевченка – в кожусі та шапці, у похилому віці. З 1990-х років Т. Шевченка почали зображувати у молодому віці. Одним із кращих зразків монументальної Шевченкіани у світі та найкращим пам’ятником Т. Шевченку в Україні вважається пам’ятник, встановлений у Харкові в 1935 році. Автори пам’ятника – скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Він є одним із символів міста і водночас – яксравим зразком скульптури соцреалізму. У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним пілоном з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників першої російської революції 1905—1907 років та Жовтневої революції 1917 року, а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-робфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України». Цікавим також є пам’ятник у Чернігові (1992, автор – Андрій Чепелик – Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Шевченко тут – молодий та статний франт, яким він і був, навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв. Серед закордонних пам’ятників найбільш цікавими і незвичайними є аргентинський (Буенос-Айрес, 1971) та італійський (Рим, 1973). На першому – молодий Шевченко, в його постаті – напруження та пристрасне звернення до людей, поряд – скульптурна група «Гайдамаки», що є своєрідною ілюстрацією до образу поета. Це мистецьке рішення особливо вдале для пам’ятника, що знаходиться в іншому етнічному середовищі: супутні персонажі містять додаткову інформацію для глядачів, які мають обмежені знання про Україну, Шевченка, його твори. Автор – Леонід Моложанин. Автор другого пам’ятника Уго Мацеї одягнув Тараса Григоровича в римську тогу, зобразив його трибуном-оратором, який, піднісши руку, звертається до присутніх із полум’яним словом. Таке «переодягнення» – образна констатація того, що Шевченко та його твори належать не лише Україні, а й усьому людству. http://www.museumshevchenko.org.ua/page.php?id=64 Презентація: https://docs.google.com/presentation/d/14WNNhyW--KHw4hCcUu5FgmvFWUjowmJuJOoNowUj8o4/edit?usp=sharing